mischko

Найвищим хмарочосом світу 40 років (з 1931р. аж до 1972р.) була Empire State Building. В 1972 році закінчили будувати Північну Вежу Світового Торгівельного Центру. Правда з 11 вересня 2002 року і аж по 30 квітня 2012 року Empire State Building все ж таки була найвищою будівлею Нью-Йорку (але вже не світу). Оскільки я ходив туди 2 квітня 2012 року, то можна сказати, що я стояв в найвищій точці Нью-Йорку:



( Ще кілька фоток зі 102-го поверху хмарочосу )

Ще один визначний пам'ятник архітектури: Статуя Свободи. Кого з нью-йоркців я не питав - майже ніхто не був на острові, де знаходиться ця статуя. "А хулі туди пертися - подививсь з берегу через затоку - і хватає" - казав мій шеф, який вже двічі по два місяці зависав на нью-йоркському офісі фірми.

Але це ж не наш метод! До островів щодвадцятьхвилин ходять круїзні кораблики, але і там не все так просто - квитки на вихідні дні розходяться майже одразу. Добре, що ці самі квитки можна придбати онлайн (з непоганою комісією в 8 доларів онлайн-дилеру). В результаті таки вдалось придбати квиток за 20 доларів на ранок вівторка.

( Статуя Свободи і острів Еліс )

Отже, однієї суботи, перейшовши через Бруклінський міст, я потрапив до Манхеттена. Ціль - музеї навколо Центрального Парку, сам Центральний парк, а далі - видно буде.

Де саме знаходиться той парк - я не знав, просто йшов в змоклих від дощу кросовках по авеню Лафаєт, аж поки не вийшов в Чайна-Таун. Причому вийшов прямо під туристично-інформаційну будку. В будці (сюрприз!) сиділи двоє китайців: хлопець та дівчина, яка саме збиралась вже виходити, коли я (внаглу)запитав дорогу до Музею Природничих Наук.
- Може вам потрібен Музей Природничої Історії?
- Та, мабуть же, він.
Напевно, я виглядав дуже безпорадно: змоклий, зі слідами п'ятничного вечора на обличчі, тому дівчина припинала збиратись на вихід, дістала з шухляди карту міста і почала обводити кружечками потрібну станцію метро, музей і взагалі роз'яснила що, як і куди.

З картою в руках я доїхав до Центрального парку. В голові крутилось кілька епізодів з "Один вдома 2", які відбувались в цьому парку. Кінець березня (власне, останній день березня) в Нью-Йорку:


( парк, музей, Times Square, штаб-квартира ООН і трохи Ґранд Сентрал Термінал )

Отже, що я такого цікавого бачив в Нью-Йорку. Ну по перше - Бруклінський міст. Цей міст було відкрито майже за 100 років до мого народження - в травні 1883 року. З тих пір він залишається важливою транспортною артерією, інженерною і архітектурною пам'яткою, на якій люблять тусуватись туристи, марширувати протестувальники з "Окупуй Wall street" ну і просто прогулюватись, як оце робив я одного вечора, потім ще одного ранку, а потім взагалі серед ночі, бо потрібний маршрут метро якраз на зло не ходив.



( --міст-- )

Як я вже казав, одного дня по ньому було заплановано пройти колоні протестувальників. Я про це хоча і чув по новинах, але в суботу зранку про це не згадав (хороший був вечір п'ятниці). Підхожу до виходу на міст, а там уже поліція розкладає металеву огорожу. На мене ніхто не звернув уваги, тож я якось прошмигнув.

Раджу всім сходити і подивитись, міст і через 130 років викликає захоплення. Уміють американці будувати.

Почалося все з того, що моя фірма Backbase з метою експансії на американський ринок відкрила в Нью-Йорку dev офіс. Тобто, офіс у нас там і раніше був, але він займавсь лише "обробкою напильником" того, що напишемо ми в Амстердамі, а не розробкою. В неофіційних розмовах причиною називали складність пошуку кадрів на ринку праці Нідерландів. Мовляв - в Нью-Йорку програмістів можна знайти ледь не на вулиці. Ну з'явивсь цей офіс, найняли туди працівників - а далі що - треба ж щоб вони якось з нами свою роботу координували, над одним же продуктом працюємо. От і пообіцяв наш менеджер Пітер відправляти в Нью-Йорк по кілька працівників на період в 2 тижні. Я не став чухати яйця, а тут же сів і накатав йому листа з прохання відправити мене в "столицю світу" (я так і написав) вже наступного місяця.

За тиждень прийшло підтвердження, що я таки поїду в Нью-Йорк - першим з амстердамського офісу. Далі все як на автоматі: реєстрація на сайті американського консульства, заповнення там візової заявки, дзвінок в консульство і бронювання зустрічі, фотографування на візу, проплата візи (ще навіть до самого візиту), візит в консульство (на відміну від інших іноземних представництв американці мають офіс в Амстердамі, а не в Гаазі). Цей візит - це окрема історія: консульство нагадує військову базу з КПП, огородженим периметром з відеоспостереженням, не можна нічого передавати крізь огорожу (хто передав - того вивели). В будівлю з двору не пускають навіть з телефоном чи плеєром - сиди, дивись CNN по телевізору, зомбуйсь і чекай, коли тебе викличуть до віконця здавати документи. А документів всього нічого - копія мого посвідчення на проживання в Нідерландах, копія паспорту, копія діючого контракту, лист від фірми, де пояснюється з якою метою я туди їду. Сама співбесіда теж нічим несподіваним не здивувала. Все ж таки 5 річний дозвіл на проживання в Нідерландах і постійний контракт від міжнародної фірми свою роль відіграли. З часу заповнення онлайн заявки на сайті консульства, до отримання заказною поштою паспорту з 5-річною американською B1/B2 візою пройшов рівно один тиждень.

Квитки мені взяла фірма, рейс прямий: Амстердам - Нью-Йорк (аеропорт ім. Кеннеді), авіакомпанія - KLM, перевірений мною в подорожах до Андорри і Німеччини перевізник. Я й сам не вірив, що вперше за 12 років знову стоятиму на американській землі. Про те як я навчавсь в США за обміном можна почати читати тут

( далі про мої відвідини Нью-Йорку )

А нам все вдома не сидиться, моніторимо вже згаданий неодноразово Groupon.nl в пошуку вигідних пропозицій від готелів по всьому світу. В Берлін хотіли поїхати вже давно, однак весь час відкладалось на потім, аж нарешті з'явилась така нагода - дві ночі в готелі в східному Берліні за 95 євро. Відгуки на booking.com про цей готель непогані, тож вирішили брати. Далі треба було знайти дешевий авіапереліт, що в принципі не складно - літають туди вже знайомі нам по Празі easyJet і Transavia. Однак розклад польотів цих лоу-костів нас не потішив, а ще цього разу ми летіли разом з дитиною і довелось би доплачувати за зданий в багаж візочок, я вже не кажу, що доплата за дитину в лоу-костів зовсім не лоу-костівська. Отже, літайте літаками Королівських Голландських Авіаліній (KLM). Разом на двох дорослих і одне немовля політ туди-назад обійшовсь в 225 євро. Плюс КЛМ ще й в тому, що прилітають вони в аеропорт Тегель, який зовсім недалеко від метро і центра міста, на відміну від Шоненфельда. Шкода, що Тегель влітку закриють, а на базі Шоненфельда відкриють новий аеропорт Берлін-Бранденбург. Але і це переживаємо.


( Die Haupstadt Deutschland ist ... (ну ви пойняли) )

Окрім самої Праги вирішили відвідати ще якесь місто в Чехії. Дружина хотіла побачити Карлові Вари, бо її начальниця з попередньої роботи дуже це місто нахвалювала. Вирішили їхати в суботу. Попередньо подививсь розклад на сайті Чеських Залізниць: http://www.cd.cz/default.htm

Поїзд їде, щось з три години. Як то завжди буває, коли подорожуєш з двома дівчатами - свій поїзд ми ледь не доганяли. Приїхали десь хвилин за 10 до його відправлення. Вокзал нам незнайомий - де шукати каси ми не знали. Помилково стали в чергу до кас, які продавали квитки на міський громадський транспорт. Квиткових залізничних автоматів я теж не помітив, хоча автомати, які продають квитки по місту стояли. Якось таки знайшли ті каси - а там черга. Вже думали, що доведеться чекати наступного поїзду, але черга рухалась швидше, ніж ми очикували. Квитковий касир спілкувалась англійською. На моє здивування ціна квитка в касі виявилась дешевшою, ніж на сайті залізниці. Вже потім я довідавсь, що ціна залежить від кількості пасажирів, тобто подорожувати разом вигідніше, ніж кожному окремо. Щось 650крон (~26євро) на 3 людей за туди-назад.

Отже Карлові Вари. Хто скаже мені, що на цьому фото не вулиця Ольги Кобилянської в Чернівцях? Попадання один-в-один:


Ми їхали в Карлові Вари не просто так, а з надією покупатись в місцевих термальних джерелах. Ще в готелі в Празі обрали і конкретне місце купання - Hotel Thermal ( http://www.thermal.cz/index.html ). Особливо сподобалась ідея купатись на відкритому повітрі. В той день в західній Чехії йшов сніг, тому сидіти в теплому басейні, коли поруч тебе люди в пуховиках чистять сніг, а з висоти басейну відкривається вид на засніжену австро-угорську архітектуру і гори було дуже приємно. Це взагалі був перший сніг, який я бачив за ту зиму.

Сама лазня акуратна, але видно, що збудована при соціалізмі з усіма наслідками в зручності користування. З сауною, яку ми відвідали в Андоррі не порівнюється.

Саме місто не скажу, щоб досить цікаве. "Там русский дух, там Русью пахнет"(с). Дуже багато росіян, вивісок на російській мові, російськомовне меню в ресторані і ціни явно ближче до московських, ніж до празьких. Це псувало враження від міста.

( Окрема історія - це Чеські Залізниці. )

Перед початком нового сезону в Формулі 1 (ці вихідні) пропоную моїм друзям, які цікавляться автоспортом зіграти в онлайн гру, розроблену моїм колегою:



Реєструватись не потрібно - можна використати існуючий обліковий запис Google.
Далі, використовуючи 100.000.000 умовних грошей треба укомплектувати її трьома гонщиками: два основних і один резервний, шасі та двигуном. Детально розписано тут (англійською).

Моя команда називається AvtoZAZ Racing Team і за неї "катають" Шумі, малий Сена, Вергне. Шасі - Ред Бул, а двигун я взяв Косворт, бо грошей на шось путнє вже не залишилось.

Ось такими сайтами тішаться голландські веб-розробники британського походження.

Важко освіжати в пам'яті події двомісячної давнини, але я спробую. Отже, почалось все з того, що на Groupon.nl з'явилась вигідна пропозиція від готелю в Празі. Ми з дружиною охоче користуємо цей сайт для пошуку акційних цін від ресторанів, готелів, веб-магазинів. Он і в Остенде ми готель через них бронювали. Та й в Прагу мені кортіло поїхати ще коли я в Україні жив - як не як, а чеська кухня всесвітньо відома, та й броварі в них відмінні. Але це я відволікаюсь. Готельна пропозиція здалась нам вигідною - 125євро за 3 ночі в номері на двох, зі сніданками і однією вечерею, а ще шампанське, яке ми так і не випили (ще чого - їхати в Прагу пити шампанське) і залишили в номері. Знаходився цей готель не у таких вже й їбенях: 10хв пішки від станції метро "Скалка". Моя мама живе в Харкові за 10хв від метро "Студентська". Час на добирання до центру на метро - 15хв, періодичність курсування метропоїздів, десь така як і в Харкові - 5-10хв, залежить від часу доби і самого дня. Словом - непогано як для міста мільйонника.
( далі )

До подорожі сюди я знав лише, що Андорра - найбільша серед мікро-держав Європи, одна з найдавніших досі існуючих держав, ще й (формально) керується одразу двома правителями: єпископом сусіднього каталонського містечка і президентом Франції. Чув, що для поїздок в Андорру необхідно мати багаторазову візу в країни Шенгенської угоди, адже ця гірська країна до неї не приєдналась. Як футбольний вболівальник, я пам'ятав, що саме над Андоррою збірна України здобула одну з найбільших перемог в історії (6:0, сталось це 14 жовтня 2009 року). Тішило, що в країні в оббігу євро і міняти гроші не доведеться (про проблеми з обміном євриків на крони в Чехії я ще напишу, як і про свою поїздку в Прагу).


Навіть не знаю, що ще такого можна написати про Андорру, щоб не повторювати ledilid, які про неї написали, здається, усе, що можна. Кому цікаві якісні фотографії і професійні журналіські звіти - зазирніть до них у ЖЖ, там не лише про Андорру цікаво написано і проілюстровано. Пробачте, якщо мої фото повторюватимуться з їхніми - я не навмисно.

Оскільки їхав в Андорру я не сам, а з екс-колегою tedbeer - звіт про наші спільні пригоди (російською мовою) можна знайти в його ЖЖ.

( Лижі і не тільки: Пас-де-ла-Каса і Андорра-ла-Велья )

В Роттердама з Гаагою не лише спільне метро, але й аеропорт. В січні ми з дружиною і її подружкою його тестували і нам дуже сподобалось.


Розташований він на полдері Зестіхуфен, на північний захід від Роттердама, в напрямку Гааги. З центральної станції Роттердама до аеропорту щодесять хвилин ходить автобус номер 33. До аеропорту від доїжджає за 30хв. Ніяких спеціальних тарифів, як це подекуди заведено, немає - звичайний тариф, як і по всім Нідерландам. Приблизно за такий самий час можна добратись і з Гааги, якщо скомбінувати вже описане мною метро і чартер від найближчої метростанції, але я не пробував.

В 2011 році аеропорт обслужив 1.158.420 пасажирів, що робить його третім аеропортом на континентальних Нідерландах (після Схіпула і Ейндховена) та п'ятим (після аеропортів на Сінт-Мартіні і Кюрасао) в Королівстві. Для порівняння: другий за пасажиропотоком аеропорт України - Сімферополь значно відстає: лише 963.800 пасажирів.

( Отже, аеропорт )