mischko (mischko) wrote,
mischko
mischko

Мюлуз (Франція)

В першому дописі я вже писав, що в Швейцарію ми приїхали з Франції, на території якої знаходиться аеропорт, який обслуговує Базель. Коли настав час повертатись ми пішли на вокзал, а саме на його французьку частину. Французька частина ще не знаходиться у Франції, а лише обслуговується французькими залізницями - SNCF, потяги якої їдуть у Францію, але, щоб туди потрапити треба пройти крізь митницю. Митниця там така сама як і в аеропорту - ніхто навіть не подививсь на туриста з наплічником.




В попередньому дописі про трамвай, який їде зі Швейцарії у Францію мій блог обізвали рельсофанським. Ну що ж, щоб тримати марку - прошу звернути увагу на квитковий автомат. На початковому фото він зображений зліва. Це був НАЙДУБОВІШИЙ квитковий автомат, який я коли не-будь використовував. По перше - він на французькій і знайти якусь іншу локаль мені не вдалось. Інтерфейс там не тачскрінівський - треба крутити коліщатко, а вибір опції підтвердити його натисканням. Ви колись налаштовували режим яскравості в моніторі, а тепер уявіть що за допомогою подібного інтерфейсу треба купити три квитки? Ось приблизно такий юзер-експіріенс. Щоправда, на вокзалі в Мюлузі стояли вже сучасні тачскірінівські автомати. Одне радує - ціна квитка: 7 євро. Ось цей регіональний потяг довіз нас до Мюлуза і поїхав далі до Страсбургу:


Провінція Ельзас вперше стала французькою наприкінці XVII сторіччя (що характерно - згідно з угодами підписаними в Наймейхені та Райсвіку - обидва в Нідерландах). Проте Мюлуз, розташований поміж Ельзасу залишавсь швейцарським ексклавом аж до 1798 року. Французи, використовуючи відірваність міста від решти земель Швейцарської Конфедерації, застосували економічну блокаду і змусили місцевих німецькомовних мешканців приєднатись до Французької Директорії. Stadtrepublik Mülhausen стало частиною Франції. Щось подібне де Голль пробував замутити з Монако вже в ХХ столітті, але у тих було море, та й часи в Європі вже були інші. Отакі вони ті французи. В 1871 році, після їх поразки Мюлуз разом з рештою Ельзасу стає частиною Німецької Імперії. Анексія була досить виправданою, адже більшість населення окупованих земель балакали місцевим ельзаським діалектом німецької. Пруф:


Далі, німці програли Першу Світову і за Версальським мирним договором повернули весь Ельзас французам, разом з Мюлузом. Ну потім ще був період окупації під час Другої Світової, але це вже дрібниці. Місто, особливо в історичній частині зберігає багато суто німецьких рис і в архітектурі і в топонімах. Вулиця Вільгельма Теля і сам лучник:


Щоб ви не думали, що тут як у Брюсселі - таблички двомовні і зміст назви просто перекладається: ось лінк на Google Street View з вуличною табличкою з назвою центральної площі. По перше: щоб не було ніяких імперських настроїв - замість стандартної німецької використали місцевий ельзаський діалект. По друге: французька назва "Площа Возз'єднання" зовсім не передає ельзаської (німецької) назви "площа Ратуші". На самій ратуші нема жодної таблички, що це колись була ратуша - лише, що це колись був готель і що тут колись зупинявсь (чи виступав) де Голль. Ну і ще меморіальна табличка на згадку про возз'єднання. Але сама ратуша прикольна:






Щоб ви не сумнівались - старовинні написи на стіні на німецькій:


На цій площі є багато прикольних будинків з малюнками і підписами німецькою. Особливо прикольно виглядає французький прапор на фоні напису "Freiheit und Eintracht" - свобода та єдність:


Якщо в місті щось нагадує, що теперішні господарі тут недавно - начіпляй повсюди побільше прапорів:


Добре, що хоч вуличні вказівники продубльовані німецькою, напевно, туристи приносять добрий дохід в місцевий бюджет:


З визначного - в місті знаходиться чудовий кальвініський собор Св. Стефана. Ельзасу пощастило і католики не стали викорінювати місцеві протестантські порядки, як у решті Франції.






Ельзас при будь-якій владі зберігав певну автономію. Навіть зараз тут діють винятки з французьких законів - так зване "місцеве право". Тут церква не відділена від держави і місцева влада субсидує католицьку, лютеранську, кальвініську і іудейську громаду. Також місцеві ради мають більше повноважень, ніж в решті Франції.

Місцевий вокзал збудований в 20-30 роки ХХ сторіччя. Чимось нагадує конструктивіську архітектуру Харкова столичного періоду:


Ми купили квитки до станції Сент-Луїс (не в Луїзіані), де пересіли на автобус до аеропорту. Є щось душевне в цій станції і цій Франції:

Tags: deutsch, Франція, Швейцарія, відпочинок, гроші, подорожі, політика
Subscribe

  • Познань (Польща)

    В Познань ми потрапили 1 вересня, якраз в річницю початку Другої Світової війни. Цю дату тут добре пам'ятають і вшановують. Ось парад: Парад…

  • Вроцлав (Польща)

    Світлина для привертання уваги: Щось не вдається вести цей щоденник саме в режимі щоденника. Бо до Польщі ми літали ще наприкінці минулого літа.…

  • Я на Майдані (грудень 2013).

    Моя фірма мала офіс в Україні. Невеличкий, його і офісом назвати важко, скоріше команда - 4 чоловіки. Ми з ними контактували, бо наші проекти…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 7 comments