Tags: їжа

Arafatka

Піза (Італія)

В грудні я вже знав, що перейду на іншу роботу і треба було відгуляти десь 3 дні відпустки, щоб не згоріли. Не хотілось сильно витрачатись, тож вирішили поїхати в Італію, куди літають лоукости і де (за чутками) все дьошево. А ще там тепло і можна довше часу проводити на вулиці. Крім того хотілось поїсти справжньої італійської їжі, яка мені дуже подобається, але при цьому в Нідерландах вона досить дорога.

Мабуть, найвідоміша архітектурна споруда Італії, знайома кожному українському школяреві по підручнику з фізики. На Фейсбуці зібрала багато лайків:


Collapse )
Arafatka

Короткі підсумки травня, або передоз від франкофонії.

Цей травень видався дуже щедрим на вихідні дні. Я кажу про Європу, а не про Україну, де травень традиційно відпочинковий місяць. Вже давно ніхто не каже "жовтневі свята" - про них давно забули, а "травневі свята" гуляють усі. Хоча, якщо задуматись, у "травневих" українських така ж природа, як і у "жовтневих", і по хорошому їх би теж варто було замінити. Але не будемо про політику.

В Голландії на травень припало аж 2 вихідних - Вознесіння і Трійця. День Перемоги тут називається День Визволення і вихідний він лише раз на 5 років, відзначається 5 травня.

Тепер про франкофонію: на трійцевий вихідний ми з дружиною в останній момент забукали готель в сусідньому Льєжі на 2 ночі. Квитки на поїзд з пересадкою в Маастрихті по тарифу "Бенілюкс-вікенд" (17 євро на дорослого в один бік). Три години з хвостиком і ти в 100% франкомовному середовищі. Під час срачів прихильники двомовності в Україні постійно тикають пальцем на європейські країни з декількома офіційними мовами. Ну от в Бельгії голландська рівноправна з французькою. Провінція Льєж навіть межує не лише з Фландрією (голландськомовна частина Бельгії), але й з Нідерландами. Ось типовий діалог з бельгійцем:

-Do you speak English?
-Very little...
-Spreek je Nederlands?
-Better English.


Ну в сфері обслуговування англійську ще більш-менш знають: з трьох походів в нормальні повноцінні ресторани (в центрі Льєжу, прямо біля ратуші) лише в одному з них офіціантка не балакала англійською (що характерно - меню там теж було лише французькою). І лише в фастфуді хлопець побачивши, що я хочу розплатитись карточкою голландського банку перейшов зі мною на голландську. Ніяких двомовних повідомлень на зупинках громадського транспорту. Ні слова на голландській на автобусних і залізничних квитках. Все французькою. Ось така вона славнозвісна двомовність. Добре, що хоча б англійську через раз розуміють.

Але цього було мало і в суботу, напередодні свого дня народження (минулої неділі це сталось) полетів в Бордо (Ryanair давав хороший тариф з Ейндховену - 119 євро за трьох пасажирів туди-назад). Взяв ще понеділок і вівторком з відпустки. Поїздити по шато, вина подегустувати не вдалось - тури треба букати заздалегідь, ми прийшли, коли в автобусі залишалось лише 2 місця і організатори були дуже суворі на рахунок перевезень дітей на руках батьків - тільки в дитячому кріслі. Але це мене не засмутило: вино я майже не п'ю, а привід повернутись знайшовсь. Зате ми залізли на найбільшу в Європі дюну: http://en.wikipedia.org/wiki/The_Great_Dune_of_Pyla

А ще я відкрив для себе чарівний світ французької кухні. Золоте правило франкофонії: яке б пиво не замовив у Бельгії - воно обов'язково буде найсмачнішим з усього, що куштував до цього. Яку б нову (і не до кінця зрозумілу, бо меню повністю на французькій) страву не замовив у Франції - вона буде шедевром кулінарного мистецтва. В Бельгії я відкрив для себе Scotch C.T.S. - темне пиво верхового бродіння. А у Франції - tartare de boeuf. В обох країнах просто дуже класна випічка і хліб. Ми щодня снідали круасанами і еклерами (це "заварне" по їхньому). У Франції в курортному містечку Аркашон я навіть спостерігав чергу з магазину аж на вулицю за свіжими багетами. Давно я такого не бачив. А ще ніякий Subway і поруч не лежав з сендвічами, які на твоїх очах складають у свіжо-вийнятий-з-печі багет.

Любов франкофонів до них знайшла відображення в голландському фольклорі. Під час ланчу на роботі:

-У Бельгії одразу помітно, де живуть валлонці, а де фламандці.
-Це як? Що, тин з багетів?


Що ще сподобалось в цих країнах - це знижки на залізничні квитки. В Бельгії у вихідні квиток в касі на міжміський поїзд, що їде з Льєжу до Намуру майже одну годину коштував менше, ніж 5 євро. У Швейцарії - в 6 разів дорожче!
У Франції я спочатку купив квиток в дибільному автоматі регіональних залізниць (TER). Я вже про нього згадував в пості про Мюлуз. А потім задумавсь - а раптом тут теж є знижки. В касі на вокзалі Бордо-Сен-Жан спочатку попалась неангломовна асистентка, яка редиректнула нас на молоду англомовну арабку:

-Я тут купив квиток до Аркашона, 21 євро з копійками на двох, а нема нічого дешевше, тарифи вихідного дня якісь?
-Ні немає. Стоп, ви з дитиною?
-Ну так.
-Тоді є тариф для супроводжуючих малолітньої дитини, він на 5 євро дешевше.


Взяла наш квиток, віддала п'ять євро з копійками, надрукувала нові квитки, ніякої бюрократії. Взагалі у Франції дуже класний сервіс: готелі, ресторани, магазини.

-Не забудьте провалідувати перед посадкою.

Місцева особливість - за непровалідований квиток штраф. В Бельгії квиток можна навіть в кондуктора купити :-)

А ще я 15-го числа ходив на фінал Ліги Європи в Амстердамі. Вболівав за Бенфіку, але вони продули. Ось такий насичений подіями місяць.
Arafatka

Мюнхен

Отже, їздили ми на тиждень в Австрію на традиційний зимовий лижний відпочинок. Минулого разу це була Андорра, цього разу вирішили летіти кудись поближче. Початково планували летіти в Зальцбурґ, але чухались дуже довго і квитки нашого місцевого лоу-косту Transavia, як це завжди буває високого сезону, швидко набрали в ціні. Крім того в блозі noddeat вичитав про прикольну фішку під назвою "Баварський квиток", і що вона діє на поїзди до австрійських Куфштайну та вже згаданого Зальцбурґу - столиці однойменної федеральної землі, де знаходивсь наш курорт Цель-ам-Зей. Тому вирішили летіти до Мюнхену, а відтіля добиратись потягами. Знайти дешевий літак не склало жодної проблеми - це великий авіаційний хаб до якого можна знайти рейси в будь-яку пору дня. Ми вибрали дуже зручні квитки з ранковими вильотом і вечірнім поверненням за тиждень за 90 євро на людину від Lufthansa (в народі відомі як "люфтваффе").

В мюнхенському аеропорту ми одразу пішли на залізничну станцію, як знаходиться під землею, як і в аеропорту Амстердаму і купили в автоматі німецьких залізниць "Баварський квиток" за 26 євро за 2 пасажирів. Далі можна сісти на одну з ліній приміського сполучення - S1 або S8. Перший заїжджає в місто з заходу, другий зі сходу. Але обидва їдуть до центрального вокзалу десь аж 40хв. Порівнюючи з 13-17 хвилин поїздки з Амстердам Централу в Схіпхол - це довго. Уявляю скільки коштує таксі в аеропорт (в Амстердамі - 35 євро приблизно). Але нашою першою зупинкою був Besucherpark
Collapse )
Arafatka

Лісабонська канатна дорога. Океанаріум.

Якщо сісти на чудове лісабонське метро і доїхати до станції Орієнт (в перекладі "схід") можна потрапити з XIX сторіччя в ХХІ - настільки радикально змінюється забудова міста.


З одного боку - сучасний торгівельний центр названий на честь Васко да Гами - з іншого боку найдовший (як повідомляє noddeat, хоча Ересуннський міст між Данією і Швецією довше) міст в Європі теж названий на його честь:


Вздовж набережної десь так на висоті 20м пролягає шлях підвісної канатної дороги, по їхньому "Teleférico":


Але ми спочатку пішли пішки в місцевий океанаріум, який теж розташований неподалік.

Collapse )

Вийшли ми з океанаріуму і пішли до станції канатки, щоб повернутись під торгівельний центр. Сіли в кабінки і одразу почали роздивлятись навколишню акваторію з висоти пташиного польоту.

Collapse )
Ми взяли квиток лише в одну сторону - але є можливість проїхатись в обидва боки, правда і коштує це дорожче. Точних цін я вже зараз не пам'ятаю, бо це було ще аж в червні. Пам'ятаю, що потім ми ще зазирнули в один з місцевих ресторанчиків, розташованих просто на набережній. Ми вибрали бразильський, хоча там були представлені різні кухні світу. І не пожалкували. Я так розумію, ми потрапили на описане alexbard традиційне бразильське частування шашликом. За 12.50 євриків можна безлімітно набирати різних салатів, а кожні кілька хвилин до тебе підходитимуть офіціанти, кожен з різним видом м'яса або ковбасок на шампурі і відрізатиме тобі на тарілку частину приготованого. І так до тих пір - поки ти не попросиш їх зупинитись. М'ясо різних сортів, по різному замариноване, тому хотілось перепробувати все. Трошки переїв, але мені заклад дуже сподобалось.

Торгівельний центр особливо нічим не запам'ятась - ну такий собі звичайний торгівельний центр на три поверхи з ескалаторами і ліфтами, кафешками і бутіками. Запам'ятась тамтешній банкомат:


Гроші вилізли з лівого боку вертикально. Я таких не бачив. А ось ще згадав, що то цього центру вела алея з прапорами всіх країн світу, в тому числі і українським (фотка з Panoramio)


Цей весь комплекс збудовано під якусь глобальну виставку в 1998 році, тому звідси і алея. А ще поруч знаходиться один з найзавантаженіших вокзалів світу - Оріенте (75.000.000 пасажирів на рік).


Але ми туди не заходили, а вирішили повертатись назад в центр автобусами - що зайняло в нас майже годину, зате ми побачили звичайні португальські спальні райони :-)
Ukraine

Українські точки в Нью-Йорку

Все почалось з того, що ми з моїм американським товаришем пішли на нічний концерт місцевої кавер групи в один з барів Нью-Йорку. П'ємо пиво, скачемо під кавери на групу Cars, одним словом -відпочиваємо як білі люди. Тут слід зазначити, що в американський бар не показавши якогось документу, що посвідчує особу не пройдеш - так перевіряють, що тобі 21 рік (легальний поріг для вживання алкоголю). У випадку цього бару на вході сидів охоронець-негр, який якраз цим займавсь. Дуже скоро з'ясувалось, що він там сидить, не лише, щоб не впускати кого не треба, але і щоб ніхто не виходив з бару з пивом.
В мене через це почавсь з ним конфлікт:

- Оце такий ваш йобаний land of the free, якщо я навіть пива на вулиці не можу попити? Я ж його тут у вас прямо купив!

Й справді - 2 година ночі, на вулиці дітей точно нема, пиво налито в одноразовий пластиковий стакан, які можуть бути проблеми? Охоронців вже було двоє, коли мій товариш пояснив їм, що я з України, що ніфіга не звик до американських порядків. Почувши, що я з України один з негрів вигукнув:

-О! Тут за кілька кварталів звідси готують справжній український борщ - ти мусиш спробувати!

Конфлікт було вичерпано, я віджартувавсь, що мені дружина варить смачний борщ і що ще чого не хватало, щоб я в Нью-Йорку шукав де борщу поїсти. За кілька днів я випадково опинивсь в тому самому районі Нью-Йорку (East Village) і випадково побачив таке:


Collapse )
Ukraine

Трошки приколів з відпочинку в Іспанії

Відпочивав в Бенідормі, Автономна Область Валенсія (Comunitat Valenciana). Це фактично голландсько-британська колонія на Коста Бланка. Тут багато британських і голландських закладів розрахованих на співвітчизників. Голландський прапор комбінується з веселковим:


Кафе з чудовою назвою:


Collapse )
Ukraine

Голландський магазин самообслуговування

Найбільша голландська роздрібна мережа магазинів називається "Albert Heijn", або скорочено AH. Магазини АH є ледь не в кожному голландському місті, навіть почали з'являтись в сусідній Бельгії. Заснував її Альберт Хайн з селища Остзан (зараз це вже майже північна околиця Амстердаму) ще в 1887 році. Сімейний бізнес продовжував розвивати його син і онук (останній нещодавно помер у віці 84 роки). Продукти з цього магазину вважаються якіснішими, ніж з магазинів інших мереж, останнім часом, внаслідок так званої "цінової війни" вони ще й стали не сильно дорожчими.


Оскільки робоча сила в Нідерландах дуже дорога (мінімальна зарплата 1400+ євро), то примітивну працю намагаються автоматизувати - один з цікавих підходів - ручні сканери, за допомогою яких покупець сам сканує товари, які кладе в кошик. "Самостійно скануй і плати пластиковою карткою. Зручно і швидко":


Collapse )
Ukraine

І ще трошки про ціни на продукти в Нідерландах.

Мій минулий пост зібрав вже під 60 коментарів, що нетипово для мого журналу, тому я продовжу тему вартості харчових продуктів в Нідерландах. Від себе я сказав все, тому наведу слова моїх співробітників (всі місцеві голландці) про їхні витрати:

Сіріл - (його сайт). 30 років, живе з дружиною в місті Гауда, дітей нема.
Коли я спитав його, скільки грошей він витрачає на продукти харчування, він спочатку не зрозумів про що мова. Тоді я задав уточнююче запитання: "чи достатньо 300 євро в місяць на продукти". На що він відповів, що окремої статистики не веде, а продукти купляє разом з іншими побутовими речами (миючі засоби, засоби гігієни і т.д.). Якщо спробувати визначити ціну продуктів, то десь 250євро іде. Але це в Гауді. Від себе він додав: "find a cheaper stuff".

Лауренс - (його сайт). 28років, холостяк, живе в общазі в Утрехті. Я так розумію живе в кімнаті не один. Витрачають більше, правда він зауважив, що вони купують переважно напівфабрикати, які варто лише розігріти. Рис купують в пакетиках швидкого приготування, а не в пачках. На готування їжі з первинних продуктів часу нема.

Джоан - наш офіс менеджер. Десь 35 років. Неодружена, живе з бойфрендом. Сказала, що в них іде 400євро, але при цьому відзначила, що м'ясо купує лише в біомагазині (а це вдвічі дорожче). При цьому вона працює повний робочий день, тож думаю і напівфабрикати купує. Треба також додати, що голландці в середньому мають зріст за 1.80м, і Джоан не вийняток. Уявляю її бойфренда (середній зріст чоловіка в цій країні - 1.86м)

Висновки: Економіка з непрацюючою жінкою, працюючою жінкою і двома холостяками дуже різна. Порівнювати важко. Моя ситуація - працюючий чоловік, непрацююча жінка. Тобто готувати вдома є "час і натхнення". Звідси і досить економна модель витрачання грошей. Якщо ж ще додати, що жінка має час пройтись по магазинам вдень і вибрати продукти подешевше (без шкоди для якості звісно) - то дивуватись продуктовому бюджету в 300євро не варто.
Kharkiv FC

Харків відпочинковий.

Слідуючи вказівкам партайгеноссе wlodek задовільнив свій пивний інстинкт живим пивом в ТРЦ "Дафі", а саме в пивному ресторані "Bier Gasse".

Collapse )

За кілька днів потому втрьох (я, дружина і брат) ми пішли в піцерію (знову ж таки за наводкою wlodek)

Collapse )

Обидва заклади рекомендовані до відвідування в Харкові.